22.04 Практичне заняття "Аналіз попиту на ринку праці і складання резюме"
Крок 1.Розгляньте хмарку слів. Дайте їй назву. Поясність значення слів, у ній зашифрованих.
Крок 2. Перегляньте відео та усно дайте відповіді на запитання 1-5 (с.192) у підручнику - рубрика "Кого шукають роботодавці"
Крок 3. Перегляньте відео ,складіть своє резюме для оголошення про вакантну посаду, яку ви обрали.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.
21.04 Тема: "Заробітна плата як дохід найманого працівника"
1. Опрацюйте матеріал, занотуйте головне.
Перегляньте презентацію тут
2. Виконайте завдання письмово у зошиті.
Заробітна плата як дохід найманого працівника
Заробітна плата в ринковій економіці є основним видом доходів людини, яка працює. Заробітна плата (wage, salary, pay) — це грошова сума (винагорода), яку одержує власник робочої сили за свою працю, або ціна, що її платить роботодавець працівникові за використання його праці.
Працівник | Винагорода | Заробітна плата | Ціна | Роботодавець |
Розмір заробітної плати різниться залежно від професії, рівня кваліфікації, важкості, умов праці.
Держава для забезпечення мінімального рівня задоволення основних фізіологічних та соціально-культурних потреб встановлює розмір мінімальної заробітної плати. Мінімальна заробітна плата показує вартість робочої сили в певний період. Вона є нижньою межею, яку зобов’язаний роботодавець платити найманому працівникові. У більшості країн, які входять до Європейського Союзу, законодавчо встановлюється розмір мінімальної заробітної плати, її використовують 22 країни із 28. Данія, Італія, Кіпр, Австрія, Фінляндія та Швеція її не використовують.
Розрізнять номінальну та реальну заробітну плату.
Номінальна заробітна плата — це сума грошей, яку одержує працівник за годину, день, місяць. Реальна заробітна плата виражається в кількості товарів і послуг, які працівник може придбати за свою грошову (номінальну) заробітну плату. На зміну реальної заробітної плати впливають розмір номінальної заробітної плати; рівень цін на споживчі товари та послуги, рівень оподаткування в країні. Зміну купівельної спроможності номінальної заробітної плати показує індекс реальної заробітної плати. Зростання цін внаслідок інфляції спричиняє зменшення рівня реальної заробітної плати. Реальна заробітна плата завжди прямо пропорційна розміру номінальної заробітної плати та обернено пропорційна зростанню загального рівня цін і розміру податків на зарплату.
Заробітна плата формується із двох складників: основної і додаткової заробітної плати. Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, посадових обов’язків). Додаткова заробітна плата — це винагорода понад установлені норми за трудові успіхи, особливі умови праці, винахідництво. До складу додаткової заробітної плати входять доплати, надбавки, гарантійні компенсації, передбачені чинним законодавством; премії, які пов’язані із перевиконанням виробничих завдань; доплати за суміщення посад тощо. У структурі заробітної плати основна заробітна плата має високу частку.
Для оплати праці найманих працівників можуть використовувати такі її форми: відрядна, погодинна та тарифна. Погодинна форма оплати є найпростішою для розрахунку заробітної плати. Погодинна форма оплати праці (Hour payment of labour) — це оплата праці за відпрацьований час. Відрядна оплата праці (Piece-rate pays of labour) — це оплата праці за кількість виготовленої чи реалізованої продукції (робіт, послуг). Її розмір залежить від результатів діяльності працівника. За тарифною системою (Tariff system) для розрахунку суми заробітної плати використовують диференціацію щодо кваліфікації, умов і шкідливості праці найманого працівника.
Виконайте завданння письмово у зошиті
1. На підприємстві бухгалтеру К за відпрацьовані години виплачено 3500 грн., працівникові Б за виконану роботу — 6500 грн., працівникові П, який має перший розряд, виплатили 3700 грн., а працівникові Л, який має п'ятий розряд, — 4200 грн. Запишіть у таблиці, які форми оплати праці застосували на підприємстві для того чи іншого працівника.
Працівник | Сума заробітної плати | Форма оплати праці |
2. Токар на підприємстві виготовив 150 деталей, за кожну з них установлено розцінку 90 грн. Визначте, яку форму заробітної плати застосовують до такого працівника та розмір його заробітної плати.
3. Чи зміниться реальна заробітна плата, якщо номінальна заробітна плата зросла на 100%, а ціни на товари та послуги — вдвічі?
Для завершення теми письмово у зошиті .
Що таке професія, заробітна плата?
Як ви розумієте значення слів «мінімальна заробітна плата»?
Які основні вимоги роботодавця до найманого працівника?
Наведіть приклади спеціальностей та спеціалізації в кількох професіях.
Порівняйте поняття: номінальна заробітна плата та реальна заробітна плата.
Проаналізуйте попит на ринку праці у вашій місцевості і складіть резюме уявного претендента на отримання роботи. Складіть оголошення роботодавця для пошуку працівників на вакантні посади.
15.04 Тема: "Ринок праці"
Завдання: Знайдіть в мережі інтернет про види соціальних пакетів та охарактеризуйте їх.
- Опрацюйте презентацію за посиланням. тут
- Напишіть есе за темою «Якою я бачу свою майбутню професію?».
- Складіть своє резюме для отримання роботи в компанії.
- Виконані роботи надішліть в особисті повідомлення.
14.04 Практичне заняття "Створюємо бізнес-план власного підприємства"
Опрацьовуєм матеріалом
Створюєм бізнес-план за алгоритмом тут
07.04. Тема "Економіка домогосподарства"
І. Опрацюйте матеріал за документом.ІІ.Переглянте відеоурок ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ Відповіді
1. Що таке домогосподарство? письмово2. Якими є економічні функції домогосподарства? письмово3. Як рівень споживання домогосподарств впливає на економіку? усно4. Що ви знаєте про права споживачів? письмово.5. Спробуйте скласти власний перелік порад обачного споживача. письмово6. Із чого складається бюджет домогосподарства? усно7. Якою є функція заощаджень у бюджеті домогосподарства? усно8. Як ви розумієте ідею раціонального споживання? усно9. Поясніть, як ви розумієте епіграфи до теми. Чи погоджуєтеся ви з ними? Чому? усно Д/з За допомогою пошукових систем знайдіть в Інтернеті інформацію про бюджети домогосподарств в Україні та країнах різного рівня розвитку. Порівняйте їх. Результати подайте у вигляді повідомлення або презентації. або 11. Напишіть есе на тему «Яким має бути бюджет домогосподарства».
Ощадливість — коли нічого не витрачається даремно; скупість — прагнення не витрачати зовсім нічого.
Мадлен де Пюїзьє
Домашнє господарство належить до сфери науки про споживання.
Альфред Маршалл
Є кілька способів ділити бюджет сім'ї, і всі вони невдалі.
Роберт Бенчлі
Боже, вбережи мого сусіда від покупки речей, які мені не по кишені.
Петро Капіца
ПРИГАДАЙТЕ
1. Що таке ринкова економіка?
2. Хто є учасником економічних відносин?
3. Коли гроші втрачають сенс?
ТЕМА 4. ЕКОНОМІКА ДОМОГОСПОДАРСТВА
1. Домашнє господарство як власник і споживач
У ринковій системі надзвичайно важливе місце посідає домашне господарство. Воно є власником більшої частини ресурсів і відіграє помітну роль в організації всього суспільного виробництва.
Домашнє господарство (домогосподарство) — економічний суб’єкт, у складі якого виділяють одного або більшу кількість індивідів, що спільно здійснюють господарську діяльність і мають спільний бюджет.
Характерними рисами домогосподарства є:
• приватна власність на економічні ресурси (трудові, грошові й деякі види земельних ресурсів);
• здатність самостійно приймати рішення;
• прагнення максимального задоволення своїх потреб. Домашні господарства використовують доходи, отримані від продажу своїх ресурсів, для придбання товарів і послуг, вироблених підприємствами.
В економіці країни домогосподарство виконує чотири основні функції:
1) постачальника ресурсів;
2) споживача товарів і послуг;
3) заощадника доходів;
4) інвестора доходів.
Важливою функцією домогосподарств є споживання. На рівень споживання та процес прийняття рішення щодо споживчого вибору впливає поведінка споживача.
Кожен споживач прагне отримати від споживання максимальну (найбільшу) корисність. Корисність — це оцінка споживачем здатності речей та послуг задовольняти його потреби. Споживач оцінює речі та послуги суб’єктивно. У демократичному суспільстві визнають і поважають право кожної людини мати свою оцінку корисності. Наприклад, цілком природно, що одна людина віддає перевагу (тобто визнає вищу корисність) новому кінофільму, друга — заняттям у спортзалі. Так само природною є і зміна вподобань людей протягом життя. Важливо, щоб, задовольняючи власні потреби та досягаючи максимальної корисності для себе, людина не шкодила іншим, не обмежувала їхнє право на задоволення потреб.
Раціональним можна вважати лише того споживача, який здатний усвідомити власні потреби та визначити корисність речей і послуг, якими він ці потреби задовольняє; зорієнтований на досягнення найбільшої корисності від усіх споживаних речей та послуг.
ЦІКАВО ЗНАТИ
Всесвітній день захисту прав споживачів
Всесвітній день захисту прав споживачів уперше відзначався 15 березня 1983 р. Він був запроваджений з ініціативи Всесвітньої організації союзів споживачів для того, щоб привернути увагу світової спільноти до найбільш актуальних питань у відстоюванні інтересів та прав споживачів. Щороку визначають тему Всесвітнього дня захисту прав споживачів, яка одночасно стає пріоритетною темою року для досягнення окресленої мети та поєднання на цьому шляху спільних зусиль союзів споживачів різних країн.
Темою Всесвітнього дня захисту прав споживачів 2015 р. було визначено зосередження уваги на правах споживачів на здорове харчування, у 2016 р. — припинення продажу м'яса та м'ясних продуктів, вирощених із використанням великої кількості антибіотиків, у 2107 р. — про споживчі права в цифрову епоху, а у 2018 р. — доброчесність цифрових ринків.
Про що свідчить той факт, що два роки поспіль тема Всесвітнього дня захисту прав споживачів пов'язана з інтернет-торгівлею та споживанням?
Суттєвим обмеженням у задоволенні потреб є дохід споживача. Кожна спожита річ або послуга мають ціну. їхня сукупна вартість не може перевищувати доходу споживача. Тому раціональний споживач узгоджує власні потреби, оцінки корисності, переваги з наявними доходами.
Яку роль в економіці відіграє домогосподарство?
2. Права споживачів
Споживання товарів та послуг є неодмінною умовою задоволення потреб членів домогосподарств. Для того щоб ці потреби задовольнялися найбільш ефективно, необхідно знати, які права має людина як споживач. Так, у 1973 р. Консультативна Асамблея Євросоюзу прийняла Хартію захисту споживачів, у 1985 р. ООН було ухвалено, а в 1999 р. — розширено Керівні принципи ООН для захисту інтересів споживачів. Це такі права:
• право на основні (базові) товари й послуги, які забезпечують життєздатність людини: достатнє харчування, одяг, житло, санітарні умови, охорону здоров’я, освіту, житлово-комунальні послуги, водопостачання та санітарію;
• право бути захищеним від товарів і послуг неналежної якості та технологій їх виробництва, шкідливих для здоров’я або життя;
• право на повну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари й послуги, щоб робити свідомий вибір та бути захищеним проти шахрайства та введення в оману через рекламу та маркування;
• право на вільний свідомий вибір товарів і послуг, керуючись оптимальним співвідношенням ціна—якість;
• право відстоювати свої споживчі інтереси та здійснювати вплив на урядову політику;
• право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неякісними або небезпечними товарами й послугами, намаганнями ввести в оману;
• право на здобуття знань і навичок, які дозволяють споживачу здійснювати компетентний вибір товарів і послуг, знати свої споживчі права та нести відповідальність за свої дії;
• право жити та працювати в здоровому фізичному оточенні, що не несе загрози добробуту теперішніх і майбутніх поколінь. Прийняття ООН цих принципів сприяло остаточному вдосконаленню визначення прав споживачів і зміцненню їхніх позицій та авторитету у світовій спільноті як для країн із розвиненою економікою, так і для країн, що розвиваються. Також ці принципи втілені в Конституції України та Законі України «Про захист прав споживачів».
ПРАВА СПОЖИВАЧІВ
Поясніть, як ви розумієте зазначені права споживачів. Наведіть приклади їх реалізації.
Крім того, кожен споживач має сам докласти зусиль до того, щоб отримати якісний товар або послугу. Для цього спеціалістами було розроблено спеціальні пам’ятки споживачів, де вміщено поради, які необхідно знати кожному.
Так, у кожному магазині обов’язково мають бути:
• «Куточок споживача», де містяться пам’ятка про права й обов’язки продавця та покупця, відомості про продавця (адреса, телефон, ПІБ директора), адреса і телефони контролюючих органів;
• Закон України «Про захист прав споживачів», відповідні правила торгівлі тощо;
• «Книга відгуків і пропозицій» у доступному місці.
Продавці й касири мусять мати значки (бейджики), на яких зазначені їхні посади й імена.
Перш ніж оплачувати обраний товар або послугу, перевірте:
• відповідність названої продавцем ціни до тієї, що зазначена в ціннику чи прейскуранті;
• якщо товар штучний — чи не пошкоджена упаковка і чи справді в ній той товар, за який ви сплачуєте гроші; комплектність товару; наявність супроводжувальної документації. При цьому попросіть продавця продемонструвати, як працює товар і як ним користуватися;
• якщо товар ваговий — чи правильно працюють ваги;
• наявність необхідної інформації на упаковці та в супроводжувальній документації. Слід детально ознайомитися із цією інформацією, перш за все звернути увагу на термін придатності, гарантійні зобов’язання виробника тощо.
Під час купівлі товару (оплати послуги, роботи) простежте:
• щоб вам видали касовий чек (якщо товар тривалого зберігання, попросіть також виписати товарний чек) і щоб на чеку було відображено сплачену суму;
• щоб у паспорті виробу було точно вказано дату покупки й назву магазину-продавця.
Чому необхідно захищати права споживача?
3. Бюджет домогосподарств
Можливості споживання безпосередньо залежать від бюджету домогосподарства.
Бюджет (від фр. budget — шкіряний гаманець) — грошове вираження збалансованого розпису доходів і видатків за певний період часу.
Бюджет наповнюється з доходів членів домогосподарства, які можуть бути такими:
• заробітна плата;
• пенсія, стипендія, інша соціальна допомога;
• дохід від особистого підсобного господарства;
• дохід від підприємницької діяльності;
• дохід від інших джерел (банківські рахунки, цінні папери, рента).
ЦІКАВО ЗНАТИ
Структура витрат українських домогосподарств свідчить про те, що Україна — незаможна країна, у якій середньостатистична сім'я витрачає майже половину своїх доходів на продукти харчування. У середньому в Україні частка грошових витрат домогосподарств на продукти харчування у 2016 р. становила 47,8 % (49 % у міській місцевості, 45 % — у сільській). Для порівняння: у Японії вона дорівнює 25 %. На другому місці після витрат на продукти харчування — витрати на житло, електроенергію, газ та інші види палива. Найбідніші категорії витрачають зовсім мало на відпочинок, освіту, розваги, часто значно менше, ніж на алкогольні напої та тютюнові вироби.
Про що свідчить аналіз структури витрат домогосподарств України?
Звичайно, у багатьох випадках поняття бюджету в домогосподарстві розглядають неофіційно. Загалом це рідкість, коли хтось із родини береться складати реальний, відбитий в окремому документі план доходів і витрат. Хоча коли це справді потрібно, зручно застосовувати спеціалізовані програми або мобільні додатки.
Однією із частин бюджету домогосподарства є заощадження. Заощадження — це та частина доходу, яка не витрачена на сплату податків або купівлю благ. Домогосподарства заощаджують, щоб мати кошти в разі непередбачених обставин: хвороби, нещасного випадку або втрати роботи, виходу на пенсію, а також на майбутні витрати на освіту дітей, для фінансової захищеності тощо.
Однак просто необхідності до заощадження недостатньо. Вона має супроводжуватися можливістю заощаджувати, що залежить від розміру доходу.
Якщо дохід сім’ї дуже низький, то вона може мати від’ємні заощадження, тобто сім’я споживає більше, ніж складає її дохід. Це відбувається тоді, коли беруть позику або використовують заощадження, зроблені в роки з вищими доходами. Ідея раціонального споживання передбачає, що доходи домогосподарства не можуть бути меншими за його витрати.
І нарешті, деякі люди заощаджену частину доходу використовують для здійснення ділових операцій, наприклад, інвестують його в цінні папери, валюту, коштовності, нерухомість тощо.
Як формується бюджет домогосподарства?
ВИСНОВКИ
Домогосподарства є важливою частиною функціонування економіки країни. В економічних відносинах вони виступають одразу і власником благ, і їх споживачем. Фактично рівень купівельної спроможності домогосподарств є показником рівня заможності країни. Раціональне ведення бюджету домогосподарства дозволяє уникнути зайвих витрат, заощадити і в такий спосіб отримати ресурси для важливих покупок.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Що таке домогосподарство?
2. Якими є економічні функції домогосподарства?
3. Як рівень споживання домогосподарств впливає на економіку?
4. Що ви знаєте про права споживачів?
5. Спробуйте скласти власний перелік порад обачного споживача.
6. Із чого складається бюджет домогосподарства?
7. Якою є функція заощаджень у бюджеті домогосподарства?
8. Як ви розумієте ідею раціонального споживання?
9. Поясніть, як ви розумієте епіграфи до теми. Чи погоджуєтеся ви з ними? Чому?
10. За допомогою пошукових систем знайдіть в Інтернеті інформацію про бюджети домогосподарств в Україні та країнах різного рівня розвитку. Порівняйте їх. Результати подайте у вигляді повідомлення або презентації.
11. Напишіть есе на тему «Яким має бути бюджет домогосподарства».
18.03
Тема уроку: Ринкова економіка
1. Опрацюйте матеріал
2. Переглянте відеоурок тут
3. Дайте відповіді письмово.
4. Напишіть есе за висловом Маргарет Тетчер, наведеним як епіграф до теми."Без економічної свободи ніякої іншої бути не може".
Економічна проблема — яку кожного взяти, щоб кожному дати.
Генрік Ягодзинський
Без економічної свободи ніякої іншої бути не може.
Маргарет Тетчер
ПРИГАДАЙТЕ
1. Пригадайте з історії, що таке привласнювальне й відтворювальне господарство.
2. Коли виникли ринкові форми господарювання?
ТЕМА 3. РИНКОВА ЕКОНОМІКА
1. Ринкова економічна система
Для того щоб здійснити свій вибір у світі обмежених ресурсів, господарський суб’єкт повинен мати необхідну інформацію про те, що, як і для кого виробляти. Різні форми господарської організації в історії людської цивілізації — первісна община, рабовласницька латифундія, феодальний маєток, капіталістичне чи соціалістичне підприємство — це різним чином упорядковані елементи системи для вирішення трьох основних завдань господарського життя. Історично можна виділити такі економічні системи: традиційну, ринкову, командну. У сучасному світі існують переважно мішані економічні системи, у яких поєднані риси традиційної, командної, ринкової систем.
У традиційній економіці методи й технології виробництва, обміну, розподілу доходів ґрунтуються на освячених часом звичаях і традиціях; економічна діяльність вторинна порівняно з релігійними й культурними цінностями. У командній економіці переважають суспільна (державна) власність на засоби виробництва, колективне прийняття економічних рішень, централізоване управління економікою за допомогою державного планування, а гіперцентралізм закономірно сприяє розростанню бюрократичного апарату, розпалюванню боротьби за контроль над каналами розподілу благ. Ринкова економіка характеризується як система, заснована на приватній власності, свободі вибору й конкуренції.
Система економічних відносин власності охоплює весь господарський процес. Важливо розрізняти право власності й відносини власності. Право власності — це право контролювати використання визначених ресурсів і розподіляти витрати й вигоди, які при цьому виникають. Право власності виражає ставлення людини до речі як до своєї або як до чужої, тобто будується за формулою: суб’єкт —> об’єкт.
Однак у цьому трактуванні немає відповіді на запитання: звідки береться право власності і як воно реалізується? Відповідь міститься в розгляді власності як економічних відносин між людьми. Відносини власності — це відносини між людьми стосовно речей, що виражено формулою:
Проте які саме відносини щодо речей виражає власність? Це відносини присвоєння благ, у тому числі факторів виробництва, і відносини відчуження благ. Після того як держава законодавчо врегулює майнові відносини між зазначеними особами, їх наділяють правом власності. Це право включає повноваження власника володіти, користуватися й розпоряджатися майном. Володіння — це фізичне володіння річчю, економічним благом.
Спробуйте підібрати назву до ілюстрації.
Користування полягає в праві споживати благо для отримання доходу чи особисто споживати його для задоволення власних потреб та інтересів. Розпорядження — право змінювати присвоєність (належність) майна. Воно здійснюється найчастіше шляхом укладання різних угод (купівлі-продажу, обміну однієї речі на іншу, дарування тощо).
Зазначені права власника можуть бути тимчасово обмежені з його ініціативи. Так, людина, що здала в оренду річ іншій особі, позбавляє себе права володіння й користування річчю на термін дії договору оренди.
За сучасних умов у розвинених країнах держава прагне зафіксувати в нормативних документах узгоджені з юридичними законами економічні відносини.
Відносини власності можна подати як два полюси, на одному з яких — приватна власність, на іншому — суспільна власність. Відносини приватної власності будуються на відокремленому присвоєнні ресурсів і результатів виробництва, суспільної — на спільному присвоєнні. У реальності в чистому вигляді приватна й суспільна власність зустрічаються рідко. Існують різні варіанти переплетення рис приватного й суспільного, що втілюються в різноманітних формах власності: державній, кооперативній, пайовій, акціонерній.
Ринкова економіка гарантує насамперед свободу споживчого вибору на ринку товарів і послуг. Кожен самостійно розподіляє власні ресурси відповідно до своїх інтересів і за бажанням може самостійно організовувати процес виробництва товарів і послуг у тих масштабах, що дозволяють його здібності й наявний капітал. Це означає, що існує свобода підприємництва. Індивід сам визначає, що, як і для кого виробляти; де, як, кому, скільки і за якою ціною реалізовувати вироблену продукцію; яким чином і на що витрачати отриманий дохід.
Економічна свобода виступає як необхідний засіб досягнення політичної свободи; у свою чергу, політична свобода є гарантом економічної свободи. У вільному суспільстві індивід може відстоювати й активно пропагувати будь-які, у тому числі радикальні, зміни в соціальній структурі, звичайно, за умови, що його агітація не трансформується в застосування насильницьких дій стосовно інших громадян. Ринкова економіка спирається на обмежену роль державного втручання в економіку. Уряд необхідний лише як орган, що визначає правила ринкової гри та стежить за виконанням цих правил.
Свобода вибору стає основою конкуренції. Конкуренція — це суперництво між суб’єктами ринкової економіки за найкращі умови виробництва, вигідну позицію на ринку тощо. Розрізняють конкуренцію продавців, конкуренцію покупців, конкуренцію продавців і покупців.
Досконала (чиста) конкуренція виникає за таких умов: багато дрібних підприємств, що пропонують на ринку однорідну продукцію; частка кожного підприємства настільки незначна, що будь-яке його рішення про підвищення або зниження ціни не позначиться на ціні ринкової рівноваги; для входження нових підприємств до галузі немає жодних перешкод; інформація доступна для всіх клієнтів (наприклад, ситуація влітку на ринку овочів, ягід, фруктів). Для недосконалої конкуренції характерні незначна кількість фірм у кожній сфері підприємницької діяльності, можливість якоїсь групи підприємств впливати на ціни (наприклад ринок мобільного зв’язку в Україні). Найбільш яскравим прикладом недосконалої конкуренції є монополія: один унікальний товар пропонує лише один виробник (монополіст), він же встановлює ціну на цей товар і перешкоджає потраплянню на ринок конкурентів.
ЦІКАВО ЗНАТИ
Згубність монополії для розвитку економіки усвідомили наприкінці XIX ст., тому з ними було розпочато справжню боротьбу. Першою країною, яка ввела обмежувальні закони для монополій, стали США. У 1890 р. було ухвалено так званий Закон Шермана. Відповідно до нього, фірма, яка контролює понад 65 % ринку, могла бути звинувачена в спробі монополізації. За це закон установлював покарання у вигляді штрафів, конфіскацій та позбавлення волі до десяти років. У 1914 р. було прийнято другий за значенням акт — Закон Клейтона, який забороняв локальне зниження цін для боротьби з конкурентами, злиття фірм за рахунок придбання акцій конкурентів, якщо такі дії зменшували конкурентну боротьбу, поєднання посад у радах директорів різних фірм та ділових підприємств, що діють в одній сфері бізнесу. При цьому в Законі Клейтона деякі положення Закону Шермана були пом'якшені й уточнені: було дозволено профспілки та сільськогосподарські кооперативи, мирні страйки, пікети та бойкоти. Нині антимонопольні закони діють у всіх економічно розвинених країнах. Вони сприяють розвитку досконалої конкуренції, зростанню економіки.
1) Що таке ринок?
2) Чи існує ринкова економіка в чистому вигляді?
За методами ведення конкурентної боротьби розрізняють цінову та недійову, яка ґрунтується на технічних перевагах, вищій якості та більшій надійності товару, ефективніших методах збуту, поліпшенні умов оплати тощо.
Добросовісна конкуренція — це таке суперництво, за якого дотримуються правових та етичних норм взаємовідносин із партнерами. Недобросовісна конкуренція передбачає технічне шпигунство, переманювання фахівців-професіоналів, підкуп працівників підприємства-конкурента, неправдиву рекламу (чорні технології) тощо.
На чому заснована ринкова економіка?
2. Кругообіг у ринковій економіці
Функціонування будь-якої економіки ґрунтується на взаємопов’язаному русі ресурсів, споживчих благ і доходів, який називають економічним кругообігом. Такий підхід до моделювання процесів ринкової економіки базується на тому, що головною одиницею виступає сімейне домогосподарство, яке є основним споживачем товарів та послуг і водночас основним власником ресурсів, необхідних підприємствам для виробництва.
ЕКОНОМІЧНИЙ КРУГООБІГ
Поясніть за схемою, як відбувається економічний кругообіг.
Яким чином це зображення допомагає зрозуміти сутність ринкової економіки?
Кругообіг починається з домашніх господарств як власників ресурсів, що постачають на ринок ресурси праці, землю, капітал і підприємницькі здібності. Ресурси потрапляють до підприємств, які, розподіливши та поєднавши їх певним чином, створюють товари та послуги. Товари та послуги опиняються на ринку продуктів, де їх купують домогосподарства. Цим завершується перше (на цій схемі — внутрішнє) коло кругообігу ринкової економіки. Друге коло починається з підприємств. Підприємства, здійснюючи виробничі витрати, виступають на ринку ресурсів як покупці. Купуючи ці ресурси в домогосподарств, вони сплачують їм доходи: заробітну плату, ренту, відсоток і прибуток. Домогосподарства, отримавши доходи, здійснюють споживчі витрати і на ринку продуктів купують товари та послуги. Підприємства, які ці товари та послуги реалізують, отримують доходи.
Що покладено в основу кругообігу в ринковій економіці?
3. Закони ринкової економіки
У ринковій економіці головне правило — купити задешево, а продати задорого. Баланс між цими двома прагненнями й породжує головний закон ринкової економіки — закон попиту і пропозиції.
Попит можна визначити як ту кількість товару, яку споживачі бажають та можуть придбати за певною ціною у визначений період часу. Ціна попиту — найвища ціна, яку згодні заплатити споживачі за ту чи іншу кількість товарів. За інших рівних умов величина попиту на товар більша, якщо нижча його ціна (і навпаки). Ця обернена залежність називається законом попиту. Якщо припустити, що ціна товару залишатиметься незмінною, то інші чинники змінюватимуть сам попит за кожного рівня цін.
До цих чинників належать:
1) зміна доходів споживачів: зростання доходів зумовлює збільшення попиту на товари й послуги;
2) зміна смаків споживачів, мода;
3) сезонність: взимку зростає попит на зимовий одяг, а навесні — на сонцезахисні окуляри;
4) зміна цін на товари-замінники (субститути): зростання цін на троянди у квіткових магазинах зумовлює збільшення попиту на інші квіти, наприклад хризантеми;
ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ПОПИТ
Графік, що відображає взаємозв'язок попиту та пропозиції
5) зміна ціни товарів-доповнювачів (комплементів): стрімке зростання цін на бензин і дизельне паливо спричиняє зменшення попиту на окремі моделі автомобілів;
6) Інфляційні очікування: за умови появи інфляційних очікувань попит на ті чи інші товари та послуги зростає. Пропозиція — це та кількість товару, яку виробники готові постачати для продажу на ринку за певного ціною у визначений період часу. Ціна пропозиції — найнижча ціна, яку згодні отримати продавці за ту чи іншу кількість товарів.
За інших рівних умов величина пропозиції товару більша, якщо вища його ціна. Ця пряма залежність називається законом пропозиції. Якщо припустити, що ціна товару залишатиметься незмінною, то нецінові чинники змінюватимуть саму пропозицію товару за кожного рівня цін.
Головними чинниками, що впливають на пропозицію, є такі:
1) ціни на ресурси: якщо витрати виробника на сировину, матеріали, паливо, а також робочу силу зменшуються, то виробник пропонуватиме більшу кількість продукції за кожного рівня цін, тобто пропозиція товару зросте;
2) прибутковість галузі: зростання прибутку в певній галузі робить її більш привабливою, тому приводить до зростання пропозиції;
3) кількість виробників (продавців) на ринку: якщо кількість виробників певного товару збільшується, то збільшуватиметься і його пропозиція;
4) рівень технологій: більш досконала технологія виробництва збільшує продуктивність праці та пропозицію товару на ринку;
5) податки та субсидії: підвищення податків буде збільшувати витрати виробника та скорочувати пропозицію, а державні дотації знижують витрати підприємств, тим самим збільшуючи пропозицію;
6) вплив природно-кліматичних умов. Баланс між попитом і пропозицією породжує ту ціну, за яку покупець згоден купити, а продавець — продати.
ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ПРОПОЗИЦІЮ
Андрей Шептицький
ДОКУМЕНТ
Митрополит Андрей Шептицький про соціальне питання
Два стани — убожіший і багатший — не суть собі з природи ворожими. Блудним єсть суд, що сама природа пхає їх до завзятої вічної борьби... Капітал і праця не стоять в сущній і природній суперечності, борьба між ними припадкова — не конечна. Капітал не обійдеться без праці, а праці потреба капіталу. Зі згоди і лучности, так, як в кожній річі, так і тут, слідує порядок і краса; незгода і борьба приносить все замішаннє, нелад і упадок...
Віддати кожному то, що єму належиться, кожде єго право пошанувати — се підстава всякого ладу, до котрого веде наука Церкви... коли абсурдом є дбати про одну частину громадян і занедбувати іншу, Держава має обов'язок дбати про добробут робітників. Інакше порушується справедливість, яка вимагає віддати кожному, що йому належиться.
1) Як автор розумів сутність соціального питання?
2) Чи згодні ви з ним? Чому?
Проаналізуємо інформацію про попит і пропозицію на ринку певного товару.
Величина попиту, тис. т | Ціна за 1 т. тис. грн | Величина пропозиції, тис. т | Надлишок (+) або нестача (-) |
10 | 20 | 6 | -4 |
8 | 30 | 8 | 0 |
6 | 40 | 10 | +4 |
За ціною 30 тис. гривень величина попиту та величина пропозиції рівні між собою.
Отже, ринкова рівновага — ситуація на ринку, коли величина попиту дорівнює величині пропозиції, ціна попиту збігається із ціною пропозиції.
Ринок ніколи не перебуває в спокої. Чинники попиту й пропозиції впливають на стан рівноваги та здатні його порушувати. Унікальність ринкової моделі ціноутворення полягає в тому, що рівновага може відновлюватися без втручання держави.
Трапляються ситуації, коли ціни визначають «згори» державні органи. Прикладом може бути встановлення урядом ціни «стелі» або «підлоги». Ціна «стелі» нижча за ціну рівноваги, її встановлюють із метою захисту споживача. Унаслідок такого втручання величина попиту зростає, а величина пропозиції зменшується, виникає дефіцит товару на ринку. Ціна «підлоги» вища за ціну рівноваги, її встановлює уряд із метою захисту осіб та соціальних груп, що виробляють або володіють ресурсами (наприклад, законодавче встановлення мінімальної заробітної плати). У цьому випадку попит на робочу силу зменшується, величина пропозиції збільшується і виникає безробіття.
Назвіть основні закони ринкової економіки.
4. Функції держави в ринковій економіці
У ринковій економіці держава виступає в ролі регулятора відносин між покупцями і продавцями, вона встановлює деякі «правила гри» законодавчою та судовою владою безпосередньо, а виконавчою — тільки опосередковано, шляхом запровадження різних податків, зборів, пільг тощо.
Ринкова економіка не може існувати без грошей. Проте не у всіх людей є рівні можливості щодо накопичення достатнього рівня багатств для задоволення навіть своїх базових потреб в умовах ринкової економіки. Це так звані соціально незахищені верстви населення (пенсіонери, безробітні, студенти, люди з особливими фізичними потребами). Про таких громадян дбає держава за допомогою соціального законодавства й соціальної політики за такими напрямками:
• підтримка соціально незахищених верств населення;
• охорона праці і здоров’я людей;
• усунення соціальної нерівності шляхом перерозподілу доходів;
• підтримка сім’ї, материнства, батьківства, дитинства;
• фінансова підтримка освітніх і культурних програм;
• боротьба з безробіттям.
Така державна політика була особливо поширеною в Європі та США в 1960—1970-х рр. та отримала назву «держава загального добробуту». Держава тут відіграє ключову роль у захисті та розвитку економічного і соціального благополуччя її громадян. Вона ґрунтується на принципах рівності можливостей, справедливого розподілу багатств і соціальної відповідальності за тих, хто не може забезпечити собі мінімальні умови гідного рівня життя.
Як правило, у «державі загального добробуту» за допомогою прогресивного оподаткування здійснюється перерозподіл багатств, завдяки чому громадянам незалежно від рівня їхнього доходу як безкоштовні послуги надають середню (часто і вищу) освіту, широкий спектр медичних послуг, а соціально незахищені отримують адресні програми соціальної допомоги.
Фінансування допомоги соціально незахищеним верствам населення відбувається з державного бюджету, який у країнах із ринковою економікою наповнюється завдяки податкам. Так, їхня частка в наповненні бюджетів розвинених країн може становити 80—90 %, а в США — понад 95 %. Таким чином, перерозподіл багатства відбувається шляхом оподаткування населення країни та підприємств.
Розміри й час надходження податків до державної скарбниці визначаються законом. За формою оподаткування всі податки поділяють на дві групи: прямі й непрямі (опосередковані). Прямі податки накладають на прибуток, заробітну плату, дохід від власності на землю, капітал. їхній розмір залежить від величини доходу, що оподатковується. У такий спосіб за прямого оподаткування більше платять ті члени суспільства, які мають вищі доходи. Такий принцип оподаткування більшість економістів світу визнає найсправедливішим.
Разом із тим форма прямого оподаткування потребує і складного механізму стягнення податків, оскільки виникають проблеми обліку об’єктів оподаткування й ухилення від сплати. Тому, незважаючи на справедливість прямих податків, податкова система не може обмежуватися тільки ними. Це був би однобічний підхід, згубний для будь-якої системи. Тому існує також непряме оподаткування, за якого податок накладають не на дохід, а на витрати. Непрямий податок сплачують під час купівлі товару.
МОДЕЛІ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Вільний ринок | Соціально орієнтований ринок | Державно-керований ринок |
Економіка США | Економіка країн Західної Європи | Економіка країн Східної Азії |
Незначне втручання держави та всебічна підтримка підприємництва. Роль уряду менша, ніж в інших країнах. Частка державної власності в промисловості незначна | Суттєве втручання держави в економіку. Держава відіграє ключову роль у розподілі прибутків на соціальні програми. Розвинена система соціального забезпечення (державне страхування здоров’я, надання грошової та іншої допомоги соціально незахищеним категоріям населення) | Тісна взаємодія держави та бізнесу в розробленні стратегічного планування розвитку економіки, визначення ключових галузей для вкладення коштів. Державне соціальне забезпечення в деяких країнах відсутнє — цю функцію виконують підприємства |
Непрямі податки закладені в цінах товарів і послуг, їхній розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. З іншого боку, оскільки непрямі податки включаються в ціни, то фактично їх платить у більшому розмірі той, хто більше споживає, а більше споживає той, хто має вищі доходи. Тому непрямі податки вважають найбільш несправедливими. Прикладами непрямого оподаткування є податок на додану вартість, акцизний збір, мито.
У чому полягає сутність «держави загального добробуту»?
ВИСНОВКИ
У сучасному світі саме ринкова система забезпечує належне функціонування економіки та доступ людей до споживчих благ. Функціонування ринків визначають закони попиту та пропозиції, ціноутворення. Щодо ринку завданням держави є законодавчо забезпечити захист прав продавців та споживачів. Також держава здатна впливати на його функціонування через соціальне законодавство, яке сприяє такому перерозподілу благ, що забезпечить належний рівень життя всіх членів суспільства.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Що таке ринок як економічне поняття?
2. Що таке ринкова система?
3. Поясніть, що таке кругообіг у ринковій економіці.
4. Що таке попит та пропозиція? Як вони пов'язані між собою?
5. Як встановлюється ціна на товар або послугу в умовах ринку?
6. Якою є роль держави в ринковій економіці?
7. Як ви розумієте поняття конкуренції?
8. Які види економічної конкуренції ви можете назвати?
9. Чим небезпечна монополія для ринку?
10. У який спосіб відбувається перерозподіл багатств у «державі загального добробуту»?
11. Про які види оподаткування ви дізналися? Чим вони відрізняються між собою?
12. Висловіть своє ставлення стосовно епіграфів до теми. Із якими ви погоджуєтеся, а з якими — ні? Чому?
13. Напишіть есе за висловом Маргарет Тетчер, наведеним як епіграф до теми.
17.03.2021
Тема уроку: "Сталий розвиток".
У давнину найбагатшими країнами були ті, природа яких найбільш щедра; нині найбагатші країни — ті, де людина найбільш діяльна.
Генрі Бокль
Економіка — мистецтво задовольняти безмежні потреби через обмежені ресурси.
Лоренс Пітер
ПРИГАДАЙТЕ
1. Як міжнародні організації впливають на економічний розвиток світу?
2. Які існують глобальні проблеми людства?
1. Концепція сталого розвитку
Основна суперечність економічного розвитку сучасного світу полягає в суперечності між потребами, що постійно зростають, та обмеженістю ресурсів, необхідних для виробництва.
Обмеженість ресурсів породжує потребу в їх раціональному використанні та дбайливому ставленні до них, що є однією з глобальних проблем сучасної цивілізації. За умов раціонального природокористування здійснюється максимально повне задоволення потреб у матеріальних благах при збереженні екологічного балансу та можливостей відновлення природно-ресурсного потенціалу. Досягнення балансу між використанням природних ресурсів і незавданням шкоди природі отримало назву концепції сталого розвитку. Вона була розроблена ООН наприкінці XX ст.
КОНЦЕПЦІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Поясніть за схемою, у чому полягає сутність названої концепції.
Концепція сталого розвитку ґрунтується на п’яти головних принципах:
1) Людство здатне надати розвитку сталого й довготривалого характеру для того, щоб світ відповідав потребам людей, що живуть зараз, не втрачаючи при цьому можливості майбутнім поколінням задовольняти свої потреби.
2) Обмеження, які існують у галузі використання природних ресурсів, відносні. Вони пов’язані із сучасним рівнем техніки й соціальної організації, а також зі здатністю природи до самовідновлення.
3) Необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і всім надати можливість реалізувати свої надії на добробут. Без цього сталий і довготривалий розвиток неможливий. Одна з головних причин виникнення екологічних та інших катастроф — злидні, які стали у світі звичайним явищем.
4) Необхідно узгодити спосіб життя тих, хто надмірно використовує ресурси, із можливостями планети.
5) Розміри й темпи зростання населення мають узгоджуватися з можливостями Землі.
Концепція сталого розвитку з’явилася в результаті об’єднання трьох основних точок зору: економічної, соціальної та екологічної.
• Економічна складова концепції сталого розвитку передбачає оптимальне використання обмежених ресурсів і застосування природо-, енерго- і матеріалозберігаючих технологій, мінімізацію, переробку та знищення відходів.
• Соціальна складова спрямована на розширення варіантів вибору людини. Вона передбачає, що людина має брати участь у процесах, які впливають на формування умов її життя, прийнятті і реалізації рішень, контролі за їх виконанням. Важливим елементом є досягнення стабільності, зменшення кількості конфліктів, збереження культурного різноманіття у світі. Ще одним аспектом цього підходу є справедливий розподіл благ.
• З екологічної точки зору сталий розвиток має забезпечувати цілісність природних систем і збереження їхньої життєздатності. Крім того, поняття природних систем та ареалів проживання можна розуміти широко, включно зі створеними людиною середовищами, такими як, наприклад, міста. Основну увагу приділено збереженню здатності до самовідновлення й адаптації таких систем до змін, а не збереженню їх в «ідеальному», незмінному стані.
ЦІКАВО ЗНАТИ
Усі знають, що вода є основою життя на Землі, а отже, її головним ресурсом. Вчені підрахували вартість виробництва різних товарів у водній «валюті»: джинси — 7000 л, 1 кг яловичини — 13 000 л, легковий автомобіль — 150 000 л, порція салату — 23 л, 1 кг пшениці — 1000 л, 1 т сталі — 235 000 л, 1 т цементу — 5500 л, півлітрова пластикова пляшка для води — 8 л.
Над чим, на вашу думку, варто замислитися на підставі цієї інформації?
Що таке сталий розвиток?
2. Раціональне використання ресурсів
Уся економічна діяльність людини завжди й повсюдно спрямовувалася на подолання обмеженості ресурсів. Деякі з них нам надає природа, але ці запаси обмежені (поклади вугілля, руди, наявність запасів нафти, природного газу, інших корисних копалин). Людські ресурси обмежуються здобутою освітою, знаннями, уміннями, кваліфікацією, тобто є наслідком нашого власного розвитку. Добре відомо, що підприємницьку діяльність можуть здійснювати не всі члени суспільства, а тільки їх незначна частина. Деякі з видів ресурсів можуть відтворюватися, і тому їх наявність регулюється людиною.
Концепція сталого розвитку передбачає ощадливе використання всіх ресурсів, особливо тих, запаси яких неможливо відновити (мінеральні ресурси), а також сприяння відтворенню тих, які можна відновити. Деградація природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища і втрата біологічного різноманіття скорочують здатність природи до самовідновлення. Тому людина має допомогти їм у цьому.
Найважливішим відновлюваним ресурсом є вода. Наприклад, відтворення її запасів можливе за таких умов:
• зниження споживання води;
• усунення викидів відходів у водойми;
• повне очищення та охолодження стічних вод;
• відновлення та очищення русел річок;
• накопичення вод у штучних водоймах.
Виробництво, що споживає менше ресурсів, потребує більш досконалого технічного обладнання, використання якого веде до здорожчання продукції. Тому виробники часто вкрай неохоче йдуть на модернізацію свого виробництва, щоб воно стало більш безпечним для природи не лише стосовно раціонального використання ресурсів, але й щодо незавдання їй шкоди. З огляду на це міжнародною спільнотою було ухвалено кілька договорів, які встановлюють максимальні обсяги виробничих відходів у кожній країні. Одним із найвідоміших став підписаний у 1997 р. країнами — учасницями ООН Кіотський протокол. Він зобов’язує розвинені країни й країни з перехідною економікою скоротити або стабілізувати викиди парникових газів.
Також ще в 1978 р. було підписано Монреальський протокол, який передбачав припинення виробництва хімічних речовин, що руйнують озоновий шар Землі. Екологи вважають, що якщо цей документ продовжить діяти, то вже до 2050 р. озоновий шар буде в безпеці.
Також існує багато інших сфер діяльності людини, пов’язаних з охороною природи. Основними напрямками захисту навколишнього середовища с:
• перехід виробництва на безвідходні технології;
• запровадження альтернативної енергетики (добування електроенергії з вітру, сонця, морських припливів, річок тощо);
• використання безпечного транспорту (електромобілі);
• переробка відходів;
• очищення стічних вод;
• зрошення пустель.
На яких принципах базується раціональне використання ресурсів?
ВИСНОВКИ
Концепція сталого розвитку, запропонована ООН, передбачає, що людське споживання ресурсів має бути таким, щоб не зашкодити розвитку майбутніх поколінь. Ця концепція поширюється на різні сфери життя людини: її спілкування з природою, соціумом, економікою. Концепція передбачає не «замороження» світового прогресу або повернення до минулого, а розвиток у такій формі, яка б сприяла збереженню балансу й гармонії в навколишньому середовищі та можлива шкода від якої була б найменшою.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. У чому, на вашу думку, полягає сутність концепції сталого розвитку ООН?
2. Назвіть головні принципи сталого розвитку.
3. Що передбачає ідея відповідальності людини за навколишнє середовище?
4. Що таке ресурси?
5. Що передбачає раціональне використання ресурсів? Чому це важливо?
6. На які види поділяють ресурси щодо можливості відновлення їхніх запасів?
7. Наведіть приклади відновлюваних та невідновлюваних ресурсів.
8. Які міжнародні угоди, що обмежують завдання людиною шкоди природі, ви можете назвати?
9. Назвіть напрямки охорони навколишнього середовища.
10. Поміркуйте, які існують способи зменшення обсягів споживання ресурсів без зменшення обсягів виробництва.
11. Напишіть есе за одним з епіграфів до теми.
11.03
Тема уроку: Соціальні цілі економіки
Громадянська освіта, 10 клас
СОЦІАЛЬНІ ЦІЛІ ЕКОНОМІКИ
Очікувані результати:
Знання і розуміння:
- учень/учениця може дати визначення
поняття «економіка як сфера життя»;
- розуміє відмінності між потребами,
бажаннями і можливостями людини.
Вміння і навички:
- учень/учениця визначає інтереси
економічних суб’єктів.
Установки і цінності:
- учень/учениця поважає економічні
інтереси інших суб’єктів економічних відносин.
План уроку:
1. Економіка як сфера життя людей.
2. Економічні потреби та блага.
3. Процеси, що забезпечують
задоволення потреб: виробництво, розподіл, обмін і споживання.
4. Учасники (суб’єкти) економічних
відносин.
ХІД УРОКУ:
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань
Запитання для фронтальної бесіди:
Функції
громадянського суспільства:
- допомагає
самовираженню індивідів,їх самоорганізації і відстоюванню ними власних
інтересів;
- гарантує
непорушність особистих прав громадян, дає їм впевненість у власних силах,
слугує опорою у їх можливому протистоянні з державою;
- створює
сприятливі умови для функціонування демократичної влади;
- дає кожному
громадянинові шанс бути почутим.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
Завдання для учнів:
Учитель записує
на дошці слово «добробут» і пропонує учням визначити, які асоціації викликає у
них це слово (метод мозкового штурму). А по завершенні вибирають ті поняття, що
найкраще характеризують власний добробут.
ІV. Вивчення нового матеріалу
Потреби – усвідомлене відчуття нестачі чогось необхідного для життєдіяльності
організму і розвитку особистості.
Блага – все те, що задовольняє потреби.
Потреби (відчуття нестачі чогось необхідного для
життєдіяльності організму та розвитку особистості) – господарська діяльність
(виробництво, розподіл доходів, обмін) – блага (все, чим задовольняються
потреби: товари, послуги, виконані роботи) – мета (споживання благ для
задоволення потреб).
Основні учасники
(суб’єкти) економічних відносин:
- домашні
господарства, що є основними власниками виробничих ресурсів і водночас –
основними споживачами економічних благ;
- підприємства
(організації, установи), що виробляють економічні блага;
- держава
(уряд), яка також бере участь у всіх економічних процесах.
V. Рефлексія
Головною метою економіки як сфери життя є якнайповніше задоволення потреб кожної людини і
суспільства загалом. Реальна економіка має різні масштаби – світова,
національна, економіка домогосподарства чи підприємства, тому для кожної в
певні моменти її учасники визначають найактуальніші цілі.
Наприклад,для
національної економіки демократичної країни:
- економічна
свобода;
- економічна
безпека;
- економічне
зростання;
- економічна
стабільність;
- економічна
ефективність.
VІ. Домашнє завдання
Завдання для учнів:
Поясніть вислів
«Прогрес людства спричиняє збільшення кількості потреб».
11.11
Урок 18. ЕФЕКТИВНА
КОМУНІКАЦІЯ
Очікувані результати
діяльності учнів:
• Знання та розуміння: називає
основні принципи діалогу між соціальними групами в полікультурному суспільстві:
принцип соціальної рівності та справедливості, принцип згуртованості, принцип
соціального партнерства; моделює або вдосконалює процес спілкування з
представниками інших культур; розуміє роль спілкування в житті людини й
суспільства; пояснює терміни:
вербальна й
невербальна комунікація.
• Установки і цінності: формує
переконання в тому, що подолати більшість проблем багатокультурного суспільства
можливо тільки завдяки спільним зусиллям людини, держави, міжнародної
спільноти.
Хід уроку
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ
Повідомлення теми та цілей уроку.
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ УЧНІВ
Виступ учнів
1. Учні демонструють кросворди,
підготовлені удома, з ключовим словом «культура».
2. Учнів виступають з презентаціями про
найбільш визначні архітектурні пам’ятки «Сім чудес України».
IІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Формування понять
Спілкування (комунікація)
— процес обміну думками, почуттями, враженнями, загалом повідомленнями.
Вербальна комунікація — процес
двостороннього мовного обміну інформацією. Мова — це сукупність слів і систем
для їх використання, загальних для людей одного і того самого мовного
співтовариства.
Невербальна комунікація — обмін
невербальними сигналами, які супроводжують мовні повідомлення. Зазвичай
невербальні сигнали (засоби) однаково інтерпретуються в певній культурі або
мовному співтоваристві.
До невербальних засобів спілкування
належить міміка обличчя, пози, жести, рухи, а також так звана
парамова —
невербальне звучання повідомлень, манера передачі інформації.
Учитель розповідає про функції комунікації
в житті людини, використовуючи таблицю.
|
Задоволення потреби в спілкуванні |
Усі люди — соціальні істоти. Ми маємо
потребу в інших людях, так само, як в їжі, воді, даху над головою. Двоє людей
можуть годинами обговорювати різні дрібниці, про які з часом навіть не
згадають. Вони просто задовольняли базову потребу в людському спілкуванні |
|
Уточнення уявлення про себе |
За допомогою комунікації ми дізнаємося,
якими ми є та як люди реагують на нашу поведінку |
|
Демонстрування поваги до іншого |
Зустрівши знайому людину, ми говоримо:
«Як справи?», «Що нового?», «Привіт» тощо. Тим самим ми показуємо, що
вирізняємо цю людину серед інших, тобто демонструємо повагу. Якщо нічого не
говорити — ризикуємо заслужити репутацію зверхньої і нетактовної людини |
|
Розбудова стосунків |
Через спілкування ми не тільки
знайомимося з іншими людьми, але й, що більш важливо, встановлюємо стосунки,
які можуть розвиватися і поглиблюватися або псуватись і заморожуватись |
|
Обмін інформацією |
Частину інформації ми отримуємо шляхом
спостереження, читання, перегляду телевізора. Іншу частину — через пряме
спілкування з людьми. Коли ми вирішуємо, що вдягнути або за кого голосувати
на виборах, ми радимося з оточенням. У таких випадках відбувається обмін
повідомленнями, що містить передавання й отримання інформації |
|
Вплив на інших |
Навряд чи знайдеться хоч один день, коли
б ми не спробували вплинути на чиюсь поведінку — переконати друзів сходити на
конкретний фільм, змусити чоловіка кинути палити або умовити викладача
поставити вам кращу оцінку |
Формування понять
Ефективна комунікація — це обмін
повідомленнями, під час якої співрозмовники демонструють взаємну повагу, і той,
хто слухає, сприймає з повідомлення саме те, що має на увазі мовець.
Соціальна комунікація (англ.
social communication) — це обмін між людьми або іншими соціальними суб’єктами
цілісними знаковими повідомленнями, у яких відображені інформація, знання,
ідеї, емоції тощо. Цей обмін зумовлений низкою соціально значимих оцінок,
конкретних ситуацій, комунікативних сфер і норм спілкування, притаманних
суспільству.
Метод «Шкала думок»
· Чи погоджуєтесь ви з думкою Чарльза
Кулі: «Соціальна комунікація — механізм, завдяки якому забезпечується існування
та розвиток людських відносин, який включає всі розумові символи, засоби їх
передавання у просторі та збереження у часі»? Відповідь обґрунтуйте.
Учитель. Із появою нового типу
суспільства виникають нові способи соціальної комунікації, засновані на
створенні нових інформаційних технологій, які конструюють віртуальну
реальність. Процес віртуалізації суспільства сприяє появі нових або видозміні
наявних соціальних практик, що, у свою чергу, викликає реакцію на них з боку
суспільства та особистості.
IV. ПІДСУМКИ УРОКУ
Метод «Відкритий
мікрофон»
1. Яке значення має соціальна комунікація
в суспільстві?
2. Які фактори впливають на місце людини в
суспільстві?
3. Чи може людина сама змінити соціальне
становище та переміститися з однієї сходинки соціальної драбини на іншу?
Практичне завдання
Скласти синквейн з основними поняттями уроку.
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. На прикладі своїх батьків, дідусів і
бабусь, знайомих покажіть, як змінилося їхнє соціальне становище. Із якими
обставинами (здобуття освіти, переїздом з села до міста, зростанням або
скороченням доходів) були пов’язані ці зміни?
2. Який канал соціальної мобільності ви вважаєте найбільш прийнятним для себе? Відповідь аргументуйте.
1. https://www.youtube.com/watch?v=Goz8Ub3NJyM Тренінг «Ефективна комунікація. Вміння вести діалог»
04.11 Контрольна робота Громадянська освіта
Немає коментарів:
Дописати коментар